У Луцьку ХУРСЕНКО В’ЯЧЕСЛАВ із неба райдугу послав

Вочевидь, 17 вересня саме вищі сили благословили проведення на Театральному майдані нашого міста першого за ліком фестивалю пісень В’ячеслава Хурсенка. Адже легенький дощ «вмовило» зупинитися яскраве сонце з-за хмар, а згодом над усіма присутніми заграла веселка. Це неабияк потішило і глядачів, і артистів, яких у рамках проекту «Честь маю» об’єднав Волинський благодійний фонд «Рідна Волинь» на чолі з Дмитром Глазуновим.

Перед початком концерту він запросив на сцену вдову співака Ольгу Хурсенко та вручив їй премію імені Бориса Клімчука (присуджену В’ячеславові посмертно) і 10 000 гривень. Жінка не приховала, що використає ці гроші на видання книги про свого талановитого чоловіка, про яку вона давно мріяла. А допомогти у втіленні цієї мрії взявся благодійний фонд «Рідна Волинь». Пряму трансляцію дійства вела Національна суспільна телерадіокомпанія України Волинська регіональна дирекція.

Музичну частину дійства, яке душевно провела Тамара Гримарович, досить незвично розпочала наша землячка Ірина Котлицька. Бо вона від початку й до кінця зіграла на бандурі мелодію легендарних «Соколят». А фіналіст «Голосу країни», син житомирської землі Артем Кондратюк, зізнався, що саме ця пісня свого часу подарувала йому шанс вийти в фінал згаданого проекту. Хоча для лучан того вечора він виконав «Сповідь» і «Крик белых журавлей». Адже самі «Соколята» прозвучали з екрану в концертному запису їх творця.

Цікаво, що діти теж мають бажання вивчати творчість нашого видатного земляка, бо наймолодша учасниця заходу Соломія Глазунова прочитала вірш «До рідного дому».

У кращих традиціях концертів пам’яті В’ячеслава Хурсенка, молоді виконавці виступали поряд із зірками української естради, а то й разом із ними дуетом. Анастасія Гайдар, через певні технічні проблеми, почала виконувати пісню «Помни» спершу акапелло, а потім їй підіграв на гітарі співець «Волині», соліст легендарних «Чорних черешень» Юрій Поліщук. Згодом удвох вони виконали твір «Не помню».

Найвідоміший циган українського шоу-бізнесу Петро Чорний розділив сцену й композицію «Последний миг» з донькою винуватця дійства – Марією Хурсенко, яка успадкувала не тільки співочий талант свого батька, а і його пісні.

У супроводі колективу «Резус Блюз», вона «зробила» музичний «Ковток вина», поділившись із присутніми, що це – чи не єдиний твір, в якому її згадав батько. І недивно, адже своє життя він поклав на вівтар творчості.

У повному ж складі, разом із солісткою Інною Кириченко, «Резус Блюз» у притаманній йому манері вперше виконав пісню «Село».

Прикметно, що слова більш знаних композицій Хурсенка присутні підспівували й під парасольками, й без них, даруючи щирі оплески усім артистам, незалежно від їх звань. Але найбільш палко вони приймали легендарного «Світязянина» Анатолія Говорадла, якого Петро Чорний того вечора назвав «сансеєм» і «хрестоматією естради». Пан Анатолій, у свою чергу, назвав свого творчого побратима В’ячеслава Хурсенка «діамантом у короні Луцька» і закликав містян шанувати його пам’ять.

До слова, обласний центр Волині вже має вулицю імені Хурсенка (колишня Московська). Але вірю, що це – ще не межа, і ми колись зможемо прийти до пам’ятника співаку, десь у затишному сквері, аби послухати його пісні, принести «йому», хай запізнілі, але квіти…

Поки ж залишалося тільки заспівати разом із Анатолієм Васильовичем знані багатьма слова: «…І я поспішаю до рідного дому, забувши про горе, забувши про втому…».

Пісенною ж кордою фестивалю, режисером-постановником якого був Віталій Іваницький, стало виконання усіма його учасниками воістину безсмертної композиції – «Віра, надія, любов». І тут уже відбулося повне енергетичне єднання співаків і глядачів, звісно ж, не без магії творів В’ячеслава Хурсенка.

Варто сподіватися, що на другому за ліком фестивалі їх виконуватимуть ще більше юних і молодих артистів, ніж цьогоріч. Тоді вони, проникливі й щирі пісні, точно житимуть ще кілька поколінь.